Гіперактивна дитина в школі. Як її допомогти?

Перш за все розтлумачимо термін «гіперактивність». У перекладі з латинської означає «активний, діяльний, дієвий. А грецьке слово гіпер означає - перевищення норми.  Гіперактивність  у дітей виявляється невластивими для нормального, відповідного віку, розвитку дитини, неуважність, неслухняність, імпульсивність, постійними відволіканнями від об’єкта уваги. За даними  психологічної літератури, для характеристики таких дітей, використовують термін, жваві, імпульсивні, живчики, вічні двигуни.

Причиною гіперактивності може бути і патологія вагітності мами, складні пологи тощо. Цей діагноз ставиться, коли батьки та вчителі скаржаться, що дитина надмірно рухлива, непосидюча та погано себе поводить або ж вчиться, ані на хвилину не може концентрувати свою увагу на чомусь одному. Однак не існує точного визначення даного стану або особливого тесту, який би одночасно підтверджував діагноз гіперактивності. Переважна кількість батьків зазначає. Що початок такої поведінки закладається ще в ранньому віці. Подібний стан супроводжується порушенням сну. Коли дитина сильно втомлюється, гіперактивність поглиблюється.

За даними спеціалістів, майже половина дітей страждає на таку так звану гіперактивність. Не лише в  нашій країні , а й по всьому світу, кількість таких дітей збільшується. Якщо, дитина гіперактивна, то труднощі спіткають не лише ії, а і її оточення: батьків, однокласників, учителя.

  Найяскравіші прояви гіперактивності можна спостерігати у дітей старшого дошкільного віку та молодшого шкільного. Саме в цей період відбувається перехід дітей до провідної діяльності, якою є навчання, і через це збільшується інтелектуальне навантаження, від якого вимагають вміння концентрувати увагу, доводити справу до кінця. Саме тоді і про себе заявляє гіперактивність. Батьки раптом виявляють негативні наслідки непосидючості , неорганізованості, надмірної рухливості своєї дитини.

   Зараз я назву ознаки, які є характерними для гіперактивності:

_ Неспокійні рухи у кистях і стопах. Сидячи на стільці, корчиться, вихиляється.

• Не може спокійно сидіти на місці, коли від нього вимагають.
•  З легкістю відволікаються на сторонні предмети,
• Не може дочекатися своєї черги під час ігор, свят, занять, та в різних аналогічних ситуаціях в колективі.
•  Під час виконання завдань має ускладнення  ( не пов’язані з негативною поведінкою або недостатністю розуміння).
• Докладає великих зусиль, щоб зберегти увагу під час виконання завдань або ігор.
• Часто переходить з однієї незавершеної дії до іншої.
• Не може тихо гратися.
• Балакучий.
• Часто заважає іншим, чіпляється  до оточуючих, наприклад втручається в ігри інших.
• Часто губить речі, які їй потрібні вдома, школі, на вулиці.
• Іноді здійснює небезпечні дії, не задумуючись  про наслідки.

Діагноз являється правомірним, якщо мають місце принаймні 8 симптомі.

За даними психологічних досліджень серед дітей віком від 7 до 11 років, серед хлопчиків – 22%, серед дівчаток – 10%, гіперактивних дітей. Чому гіперактивних хлопчиків більше ніж дівчаток? Можливо тут і відіграють генетичні фактори. Можливо на дівчат більше тиснуть соціальні норми поведінки, що з дитинства вселяють у них слухняність. Щоб  розрадитися дівчинка може по плакати, так як хлопчик в аналогічній ситуації скоріш за все – буде бігати по стелі.

  Постійно збудженні , неуважні, непосидючі й галасливі – такі діти приковують до себе увагу  вчителя, якому необхідно стежити за тим, щоб вони тихенько сиділи, виконували завдання і не заважали іншим. Вчителя вони не чують.

      Ще кілька років гіперактивниз дітей на клас було 1-2, а зараз до цієї групи потрапляють 20-30% класу. І цей відсоток постійно збільшується.

Памятайте, що проблема гіперактивності, не розв’язується однією людиною, а потребує уваги  :батьків, вчителів, психолога, лікарів. Під час виховання гіперактивної дитини близькі повинні уникати 2 крайнощів :

• З одного боку , прояв надмірної жалості й вседозволеності,
• З іншого, висування надмірних вимог, які дитини неспроможна досягнути.

Якщо у вас гіперактивна дитина то допоможіть її.

• Намагайтеся стримувати свої емоції, бурхливі ефекти, якщо ви засмученні поведінкою дитини, говоріть спокійно, подайте їй правильну модель спілкування, пам’ятайте, що дитина - це ваше відображення.
• Уникайте категоричних висловів.
• Змінюйте оточення, а не дитину
• Якщо є можливість, виділіть для дитини індивідуальний простір. Уникайте яскравих кольорів. На столі під час виконання завдань не повинно буди речей, які відволікають увагу.
• Стежте за розпорядком дня дитини,
• Визначте для дитини коло обов’язків , а їх виконання тримайте під контролем.
• Не забувайте, похвалу!
• Не жалійте для своєї дитини емоцій.
• Не опускайте рук!Любіть свою дитину, допомагайте їй стати успішною, здолати шкільні труднощі.

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

1.      Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2.      Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3.      Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4.      Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5.      Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6.      Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за зразкову поведінку.

7.      Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

8.      У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними у їх дотриманні,  намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

9.      Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.